Игор Дмитрович Кобрин (украинча: Ігор Дмитрович Кобрин, 1951-йил 2-феврал, Лвов – 2023-йил 10-декабр) – украиналик кинорежиссёр. Украинада хизмат кўрсатган артист (2008). Украина Миллий кинематографиячилар уюшмаси аъзоси. Телеcон (Wайбаcк Мачине сайтида 2022-03-28 санасида архивланган) студияси директори.

Игор Кобрин
Таваллуди 2-феврал 1951-йил
Вафоти 10-декабр 2023-йил(2023-12-10)
(72 ёшда)
Фуқаролиги Ukraina bayrogʻi Украина
Таълими И. К. Карпенко-Карий номидаги Киев давлат театр санъати институти
Касби Кинорежиссёр
Фаолият йиллари 1995–2023

Ҳаёти

1951-йил 2-февралда Лвовда туғилган[1]. 1973-йилда Лвов университетини тамомлаган. 1981-йилда И. К. Карпенко-Карий номидаги Киев давлат театр санъати институтини кино ва телевидение режиссёрлиги мутахассислиги (В. Б. Кисин устахонаси) бўйича тамомлаган. 1982-йилдан „Укртелефилм“ киностудиясида ишлайди. 1992-йилдан Телеcон (Wайбаcк Мачине сайтида 2022-03-28 санасида архивланган) студиясининг асосчиси ва директори[2][3].

Чикаго ва Ҳюстон (АҚШ), Югославиядаги халқаро кинофестиваллар ғолиби[4].

2008-йил 21-ноябрда Украинада 1932—1933-йиллардаги Голодоморнинг 75 йиллиги муносабати билан украин халқининг геноцид қурбонлари хотирасини эъзозлашга қўшган катта шахсий ҳиссаси ҳамда Голомор ҳақидаги ҳақиқатни ёритишга қаратилган фидойи меҳнати учун унга „Украинада хизмат кўрсатган артист“ унвони берилган[5].

2013-йил 7-февралдан 7-мартгача Украина телеканалида намойиш этилган 5 қисмли „1941. Тақиқланган ҳақиқат“ ҳужжатли филми муаллифи.

Кобрин 2023-йил 10-декабрда 72 ёшида вафот этди[6].

Филмографияси

  • 1985 – Чудеса в Гарбузянах[7]
  • 1986—1988 – Чернобил: Два света времени (украинча: Чорнобиль: Два кольори часу) (2 қисмли)
  • 1987 – Мария (украинча: Марія)
  • 1987 – Про счасте поёт Украина (украинча: Про щастя співає Україна)[8]
  • 1992 – Пробуждениэ (украинча: Пробудження)
  • 1996 – Не хочу вспоминат (украинча: Не хочу згадувати (Чорнобиль-96)
  • 1997 – Заложники свободи (украинча: Заручники свободи)
  • 2001 – Хроника надежд и иллюзий. Зеркало истории (украинча: Хроніка надій та ілюзій. Дзеркало історії)
  • 2004 – Апелсиновая долка (украинча: Апельсинова долька) (3 қисмли)[9]
  • 2005 – Ловушка (украинча: Пастка) (2 қисмли)
  • 2005 – След кровавий стелеця (украинча: Слід кривавий стелиться) (2 қисмли)
  • 2006 – Собор на крови (украинча: Собор на крові) (10 қисмли)
  • 2008 – Хлебная гилотина (украинча: Хлібна гільйотина) (3 қисмли)
  • 2009 – Генералная репетиция (украинча: Генеральна репетиція) (2 қисмли)
  • 2013 – 1941. Запрешённая правда (украинча: 1941. Заборонена правда)
  • 2020 – 1945 (украинча: 1945) (4 қисмли)[10]
  • 2023 – Возврашение. Василий Кричевский (украинча: Повернення. Василь Кричевський)[11]

Манбалар

  1. ↑ „Умер украинский режиссер-документалист Игорь Кобрин“ (ру). 24 Канал (2023-йил 12-декабр). Қаралди: 2024-йил 10-март.
  2. ↑ Салганик, Х. Є.. Кобрин Ігор Дмитрович (Украиниан). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ИСБН 978-966-02-2074-4. 
  3. ↑ Баранівська, Марина „Пішов із життя режисер-документаліст, засновник студії «Телекон» Ігор Кобрин“ (ук). детеcтор.медиа (2023-йил 11-декабр). Қаралди: 2024-йил 10-март.
  4. ↑ „"И снова грустная весть..." Умер известный режиссер и лауреат Шевченковской премии Игорь Кобрин“ (ру). РБК-Украина. Қаралди: 2024-йил 10-март.
  5. ↑ „Указ Президента України № 1061/2008 «Про відзначення державними нагородами України»“. 2012-йил 18-августда асл нусхадан архивланган. Қаралди: 2014-йил 16-феврал.
  6. ↑ „Ушел из жизни режиссер Игорь Кобрин, работавший над сериалом про Чернобыль“ (ру). АиФ (2023-йил 12-декабр). Қаралди: 2024-йил 10-март.
  7. ↑ „Кобрин, Игорь Дмитриевич“. миами-арт.ру. Қаралди: 2024-йил 10-март.[сайт ишламайди]
  8. ↑ „Умер Игорь Кобрин - советский режиссер, снявший сериал про Чернобыль“ (ру). Российская газета (2023-йил 12-декабр). Қаралди: 2024-йил 10-март.
  9. ↑ „Ігор Кобрин, кінорежисер, лауреат Шевченківської премії“ (ук). www.укринформ.уа. Қаралди: 2024-йил 10-март.
  10. ↑ „Помер український режисер-документаліст Ігор Кобрин“ (ук). Українська правда. Життя. Қаралди: 2024-йил 10-март.
  11. ↑ Кокотюха, Андрій „«Плавильний котел» Ігоря Кобрина: Донбас очима України“ (ук). ств.детеcтор.медиа (2023-йил 18-январ). Қаралди: 2024-йил 10-март.

Ҳаволалар