Virko Baley
Вирко Балей (украинча: Вирослав Петрович Балей, инглизча: Вирко Балей; 1938-йил) – украин–америкалик дирижёр, пианиночи, бастакор, мусиқа арбоби.
Вирко Балей украинча: Вирослав Петрович Балей | |
|---|---|
|
| |
| Таваллуди |
21-октябр 1938-йил Радехов, Полша |
| Касби | бастакор, пианиночи, дирижёр |
| Фуқаролиги |
|
Биографияси
1938-йил 21-октябрда Радеховда (ҳозирги Лвов вилояти, Украина) туғилган. Вирко Пётр ва Лидия Балеевлар оиласида ягона ўғил. Иккинчи жаҳон уруши бошланганда ҳали бир ёшга тўлмаган эди. Оила Словакияга кўчирилган, кейинчалик улар Мюнхенга кўчиб ўтганлар. 1947-йилдан 1949-йилгача улар Регенсбургдаги (Германия) қочқинлар лагерида яшаган.
Германияда кўчирилганлар лагерида пианино чалишни ўргана бошлаган. Онаси ўғлига ўқитувчилик қилган. Лвовлик пианиночи Роман Савицкийдан олти ой давомида таҳсил олган[1].
1949-йилдан АҚШда истиқомат қилади. Лос-Анжелес консерваториясини тамомлаган (1962). Лас-Вегасдаги Невада университети профессори. 1971-йилдан – ҳар йили ўтказиладиган замонавий мусиқа фестивали, 1974-йилдан – камера оркестри, 1976-1978-йилларда – университет симфоник оркестри, 1983-1988-йилларда – опера театри (барчаси Лас-Вегасда) нинг бадиий раҳбари. 1988-йилдан бери кўп марта Украина бўйлаб гастролларда бўлган. Украина бастакоркари миллий иттифоқининг хорижий аъзоси.
Балей украиналик таниқли режиссёр Юрий Иленко билан ҳамкорлик қилган. Рассомлар иккита – „Лебединое озеро. Зона“ (1990) Сергей Паражанов томонидан ёзилган ссенарий асосида ва „Молитва за гетмана Мазепа“ (2001/2010) филмларини яратганлар. Вирко нафақат биринчи филм учун мусиқа ёзган, балки лойиҳа продюсери ҳам бўлган[2].
2007-йилнинг баҳорида Ҳарвард университети қошидаги Украина тадқиқот институти Украинадаги очарчилик ҳақида „Голод“ операсини тақдим этган[3].
Ҳаволалар
- Тарас Шевченко номидаги Украина Миллий мукофоти (1996) – Украина мусиқа санъатининг ривожланишига қўшган улкан ҳиссаси ва уни дунёда тарғиб қилгани учун (америкаликлар орасида биринчи бўлиб ушбу мукофотни олган) [4].
Ишлари
1989-йилда Вирко Балей мусиқани ёзган ва „Лебединое озеро. Зона“ филмининг продюсерларидан бири (режиссёр – Юрий Иленко, ссенарий муаллифи – Сергей Паражанов), 1990-йилда Канн кинофестивалида ФИПРЕСCИ мукофотига сазовор бўлган. Кейинчалик Балей Юрий Иленконинг „Молитва за гетмана Мазепа“ (2002) филмининг бастакорига айланган.
Шунингдек, Украина бастакорлари (В. В. Силвестров, В.Загорцев, В. С. Бибик, Л. В. Дичко, Л. А. Грабовский ва бошқалар) ҳақида матбуотда қатор мақолалар чоп этган.
Манбалар
- ↑ Музичну граматику мені пояснив Шопен
- ↑ Мар'яна Шевелєва. „Вірко Балей: Мій інтерес полягає в тому, щоб сказати глибокі речі, але з витонченим і легким дотиком“. Український інтерес (2020-йил 21-октябр). 2020-йил 29-октябрда асл нусхадан архивланган. Қаралди: 2020-йил 17-ноябр.
- ↑ „Архивированная копия“. 2007-йил 30-сентябрда асл нусхадан архивланган. Қаралди: 2019-йил 20-октябр.
- ↑ „Національний симфонічний оркестр України“. 2009-йил 1-январда асл нусхадан архивланган. Қаралди: 2016-йил 16-июн.
Адабиётлар
- Композитори України та української діаспори. — К.: 2004. — ИСБН 966-8259-08-4
- Кияновська Л. З-за піднятої завіси// Музика, 1991, № 4;
- Грабовський Л. Свічка, що горить з обох кінців// Культура і життя, 1995, 11 жовтня;
- Гармель О. Дреамтиме та віртуальні реальності в симфонії В.Балея «Священні монументи»// Час, простір, музика: зб. статей/ Наук, вісник НМАУ, вип.25, К, 2003.
- Митці України: Енциклопедичний довідник / Упор.: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ИСБН 5-88500-042-5. — С. 44
- Щетинський О. Вірко Балей: ювілейні підсумки (до 80-річчя від дня народження) // Критика, грудень 2018, ч. 11–12 (253–254). С. 30-35.
- Щетинський О. Вірко Балей: музичний міст між світом і Україною // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, № 2 (43), 2019. С. 49-66.